Досвід роботи з трудовогого навчання

 

        

  

Психолого-педагогічна наука довела, що враховувати нахил до творчої діяльності слід з дитинства, оскільки в цей період формується уявлення про навколишню дійсність, закладаються основи світогляду. Вже з перших класів треба вчити учнів самостійно поповнювати свої знання, виробляти в них активну життєву позицію, здійснювати навчання й виховання у тісному поєднанні з суспільно корисною працею. У школі закладається той фундамент, на якому базується світогляд сучасної людини, її професія, творча, ділова підготовка, гармонійний розвиток особистості. Знання, здобуті в школі, досвід творчої діяльності у дальшому стануть не тільки основою, а й стимулом самоосвіти і самовдосконалення.

Виявляється, що розв’язання цих завдань школою пов’язане з великими труднощами, для подолання яких необхідне значне вдосконалення навчально-педагогічного процесу, застосування найефективніших методів навчання.

Здобуття знань завжди включає певні труднощі, до подолання яких, дітей треба готувати. Причому така підготовка повинна здійснюватись поступово – від зацікавленості через потребу до творчості з наростанням інтелектуальних утруднень.

Отже, щоб людина творчо мислила, її потрібно цього навчити. Важливою ланкою такого навчання є створення відповідних умов, за яких у дітей виникає потреба в пізнанні, бажання подолати утруднення заради нового, невідомого. Такі умови виникають, коли учневі треба виконати якесь навчальне завдання, творчий проект, але знань недостатньо, і щоб досягти мети, він свою діяльність спрямовує на пошук нових знань чи способів дії.

Використання наслідків навчання зумовлено особливостями навчального матеріалу. При використанні свого методу ми можемо використовувати різні методи:

·        Пояснювально –ілюстративний;

·        Репродуктивний;

·        Проблемний;

·        Частково пошуковий;                                                                                                     

·        Дослідницький;

Ці методи можна  поєднувати з різноманітними  формами організації навчальної     діяльності учнів на уроці:

·        Фронтальною

·        Груповою

·        Роботою в парах

·        Індивідуальною роботою                                                                                                       

         При проведенні уроків основним завданням для вчителя постає завдання : якісно, зрозуміло, з зацікавленням до свого предмету подати учням необхідний матеріал, тут і постає питання : який із методів навчання краще використати, щоб досягти найкращих результатів .

         Ознайомившись із  методами навчання  які використовуються і проаналізувавши їх, я вирішив зупинитись, і застосувати в своїй роботі – проблемний метод навчання, поєднувати його із різноманітними формами організації навчання, таким як: груповою, роботою в парах, індивідуальною роботою, фронтальною.

         Оптимальне поєднання проблемного методу і різних форм навчання дозволяє мені вивести навчальну діяльність на інтерактивний рівень. Коли школярі на уроках праці працюють разом, у парах чи невеликими групами, вирішують поставлену проблему, аналізують матеріал підручника  чи інші джерела – вони досягають порозуміння   заради  досягнення поставленої мети та роблять власні висновки.

         При використанні проблемного навчання, слід зрозуміти, що ознакою проблемності  не є  вирішення будь-якої  трудності, що виникає в процесі  пізнання  нового матеріалу. Вчитель, поставивши перед учнями складне питання, повинен дбати не тільки про результати, а і повинен звернути увагу на шлях його одержання. Проблемне навчання вимагає від учителя спеціальних знань і вмінь, вдумливого, і творчого ставлення до нього.

         Провівши два уроки на одну й ту саму тему за двома методами: інформаційно – ілюстративним і проблемним навчанням, побачивши, що на першому і другому уроці учні навчальний матеріал засвоїли.

          Але мені було цікаво, на якому уроці він був засвоєний краще, свідоміше, коли викликав в учнів більший інтерес, творчу активність?

Проаналізувавши проведені уроки, я можу з упевненістю сказати, що в другому випадку учні були активніші, бо кожний брав участь у пошуках і встановленні істини. Атмосфера  творчості, самостійна пізнавальна діяльність завжди захоплюють школярів.

         Вміле поєднання мислиннєвої та моторної діяльності зумовлюють пізнавальний інтерес учнів до матеріалу, який вивчається.

Головним досягненням при використанні даного методу полягає в тому, що знання здобуті таким методом, стали власним переконанням учня, а вміння і навички дістають практичне застосування.

Правильне розуміння суті проблемного навчання, успішне його використання на практиці, значною мірою залежить від розуміння поняття «проблемне навчання». Найважливішим поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація. Базою, основою проблемності є проблемне завдання. Учень може, наприклад, з досвіду знати, як його розв’язати, і в такому разі проблемність не виникає. Або завдання може бути пов’язане з недоступним для учня матеріалом. Він не розуміє, що від нього вимагається. В цьому випадку проблемність теж не виникає. Але коли завдання відповідає можливостям учнів, несе в собі нові, необхідні в даний момент знання чи спосіб дії, без яких неможливе виготовлення виробу чи виконання якогось завдання, коли в учня виникає цікавість, потреба, прагнення його виконати, відкриваються всі умови для вияву принципу проблемності. Такі умови формують психологічний стан учня, який можна назвати проблемною ситуацією, або кажучи іншими словами – це стан учня, який виникає під час сприйняття умови проблемного завдання і спрямовує його на пошукову діяльність.

Проблемне навчання передбачає поступове включення учнів у самостійну пізнавальну діяльність. У трудовому навчанні, як показує практика, доцільно виділити чотири етапи проблемного навчання. На кожному наступному рівні передбачається зростання пізнавальної самостій­ності учнів. Чотирьом рівням проблемного навчання від­повідають чотири етапи просування учнів від репродук­тивної діяльності до творчої.

Перший етап - виконання завдань за зразком. Для трудового навчання цей етап характерно виражений у V і VI класах. Від його організації значною мірою зале­жить успіх дальшого розвитку пізнавальної самостій­ності. Тут потрібно вміло поєднувати репродуктивність і творчість, дотримуватись ряду умов:

-         виконуючи дії за зразком, постійно йти до творчості;

-         самостійну роботу організовувати так, щоб учень, виконуючи завдання, свідомо прагнув досягти мети;

-         під час роботи за зразком, розвивати вміння само­регуляції та самоконтролю;

-         завдання за зразком добирати за принципом зрос­таючої трудності;

-         у процесі виконання завдань, спрямовувати учнів на виявлення власної ініціативи.

Другий етап – "співробітництво" учня з учителем під час виконання завдання. Вчитель організовує активну ді­яльність учнів і в процесі цієї діяльності розвиває в них пізнавальну самостійність.

Третій етап - самостійна активність учнів (учні виконують завдання без допомоги вчителя, але під його ке­рівництвом).

Четвертий етап - творча активність. На цьому етапі найбільш повно виявляються пізнавальні здібності учнів, розвивається вміння самостійно "бачити" проблеми, фор­мулювати й доводити їх, застосовувати знання на прак­тиці .

Використання проблемного методу навчання дає свої результати:

1.     Спонукає учнів до самостійного пошуку елементів знань. У цьому процесі вони почуваються першовідкривачами, дослідниками, самодостатніми на противагу «споживачами» знань, які зумовлюються репродуктивними методами навчання.

2.     Сприяє залученню учнів у творчий процес.

3.     Активізує пізнавальну діяльність учнів.

4.     Забезпечує інтерес учнів до навчання.

5.     Збільшується результативність навчальних досягнень.

Мої учні кожного року є учасниками районної олімпіади з трудового навчання. Збаровський Андрій здобув у районній олімпіаді ІІІ – місце.